БУЛІНГ

Булінг (знущання, цькування, залякування) – це зарозуміла, образлива поведінка, пов'язана з   дисбалансом влади, авторитетуабо сили. Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна,  фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування.

Стаття 1. Вербальний булінг

      Словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе  постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію,    етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).

Стаття 2. Фізичний булінг

     Фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках    небажаним і неналежним чином.

Стаття 3. Соціальний булінг

Соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.

Стаття 4. Кіберзалякування

Кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.

 

ПОРЯДОК

подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв

про випадки булінгу (цькуванню) в ЗДО

Загальні питання

1.Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

2.Цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькуванню).

3.Заявниками можуть бути здобувачі освіти, їх батьки/законні представники, працівники та педагогічні працівники ЗДО та інші особи.

4.Заявник забезпечує достовірність та повноту наданої інформації.

5.У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;

• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

 

Подання заяви про випадки булінгу (цькуванню)

1. Здобувачі освіти, працівники та педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього процесу, яким стало відомо про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого стали, або підозрюють його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб зобов’язані повідомляти завідуючу ЗДО.

2. Розгляд та неупереджене з’ясування обставин випадків булінгу(цькування) здійснюється відповідно до поданих заявниками заяв про випадки булінгу (цькування).

3. Прийом та реєстрацію поданих Заяв здійснює відповідальна особа, а в разі її відсутності – особисто завідуючою ЗДО.

4.Заяви реєструються в окремому журналі реєстрації заяв про випадки булінгу (цькування).

5.Форма та примірний зміст Заяви оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу.

6.Датою подання заяв є дата їх прийняття.

7.Розгляд

Заяв здійснює керівником закладом з дотриманням конфіденційності.

 

Заходи щодо запобігання та протидії боулінгу в ЗДО

1. Ознайомлення учасників освітнього процесу з нормативно- правовою базою та регулюючими документами щодо превенції проблеми насилля в освітньому середовищі.

2. Проведення зустрічей, круглих столів, семінарів, тренінгів із залученням представників правоохоронних органів, служб соціального захисту, медичних установ та інших зацікавлених організацій.

3. Створення інформаційних куточків для батьків із переліком організацій, до яких можна звернутися у ситуації насилля та правопорушень.

4. Ознайомлення педагогів з інформацією про прояви насильства та його наслідки.

5. Батьківські збори – це форма організації спільної діяльності батьків, вихователів, практичного психолога, яка передбачає їх спілкування з метою обговорення актуальних питань  навчання і виховання, ухвалення рішень.

6. Консультації - форма роботи з батьками, яка передбачає надання фахівцями психологічної служби допомоги батькам із різних проблем родинного виховання.